Пн-ПТ: 10:00-18:00
Сб-Нд: Вихідний
Жалюгідний хід цілої операції у 1921 р., повна невдача головного пляну — дати поштовх до протибільшовицького повстання по всій Україні та перевести його координацію, — витрати зв’язку між двома головними групами армії, Подільською та Волинською, — безмірно трагічний розстріл 359 воків , врешті й особа Юрка Тютюнника, командира Повстанської Армії, все воно склалося на те, що коли Перший Зимовий Похід — це гордість української визвольної війни, то про Другий тепер або зовсім не згадується, або згадується з почуттям ніяковості. Але дослідники-аналітики повинні доходити правди, хоч би яка вона була прикрою хворою. Дмитро Герчанівський, мабуть, не сказавши всього, що знає, але у великій мірі спричинився до пізнання правди про Інший Зимовий Похід. На превеликий жаль, автор давши популярно-пропаґандивний заголовок книжки, яка своїм змістом і тоном відкидає гурра-патріотичні пропаґанднвні фрази, лишні й шкідливі у діловій военно-історичній студії. Давши своїй книжці заголовок "Вигнати окупанта", Автор підкреслив, що такою була мета воєнної операції, про яку мова у книжці, і хоча та операція не вдалася і цілі не здобуто, проте та ціль завжди актуальна.