Історія українського кооперативного руху

Кооперацію І. Вітанович назвав духовним протестом суспільної природи людини проти хижацького самолюбства, проти фізичного насильства сильнішого над слабшим, це віра в правду і справедливість людини, яка не позбавлена людської гідності та духовних чеснот, зокрема найвищої з них — любові до ближнього. Якщо в умовах капіталізації праця стає для людини важким ярмом, а більшість її плодів забирає бездушний капітал, то в кооперативній співпраці людська праця, що будується на добровільній основі, набирає іншого значення. Тут усі, хто трудиться самі собі: і під приємці, і купці, і банкіри самі розподіляють напрацьоване добро. У цьому полягає найбільша цінність кооперації. Українська кооперація, зазначавши І. Вітанович, знала багато різних форм самодопомоги та співпраці, незважаючи на вікову неволю, берегла глибоке почуття правди та справедливості. Але в тогочасних суспільно-економічних умовах для спасіння знедолених прошарків населення не вистачало вже ні християнського милосердя, ні добрих традицій сусідської самодопомоги наших предків. Книга розрахована на читачів, зацікавлених питаннями кооперативного руху: вчених, учителів, студентів.