Мемуари білих ведмедів Ёко Тавада

Три покоління талантливих письменників та артистів. Але ці відомі зірки літературного світу, цирку та зоопарку виявляються… білими медведями, що живуть у людському суспільстві. У першій частині матріархіня, що мешкає в Радянському Союзі, насолоджуючись «близькістю бути наодинці зі своїм пером», випадково пише автобіографічний бестселлер. У другій частині її донька Тоска переїжджає до Східної Німеччини та стає першою, хто виконує захоплюючий цирковий номер. А у третій частині Кнут, син Тоски (останній з лінійки), народжується та виховується доглядачем за відносно щасливих обставин у Берлінському зоопарку.

Цікаво, що Тоска і Кнут ― імена справжніх полярних ведмедів, які жили за подібних обставин, що й у романі. Батіг справді став сенсацією. Він був на поштових марках, тисячі людей приходили до нього, і навіть Енн Лейбовіц фотографувала його на обкладинку відомого глянцевого журналу Vanity Fair. Навколо нього теж точилися суперечки: як він може бути медведем, якщо ніколи не знаючи свого природного середовища проживання? Чи повинен він бути поруч із людьми? Чи повинен він бути поруч із іншими медведями? І, навіть, варто його тримати в живих?