Пн-ПТ: 10:00-18:00
Сб-Нд: Вихідний
Книжка про фізичну активність в цілому, про основні міфи, пов’язані з ним, та про те, як розвинути можливості свого тіла. Її основна фішка — автор стверджує, що, по суті, людина і не повинна бігати, ходити до спортзалу та постійно бути зайнятою. Що це не є закладеним у нашій природі, а за своєю суттю люди — більш ліниві, спокійні та долучають фізичну активність лише тоді, коли це справді потрібно (полювання, приготування їжі тощо). Нам навіть не важливо бути сильними: хто сказав, що це логічне продовження нашої еволюції?
Це дуже логічна книжка, яка показує, наскільки здоровий спосіб життя у його звичному розумінні нелогічно виглядає — але це не означає, що нам взагалі не варто дбати про своє фізичне здоров’я. Просто інакше сприймати більшість поширених попереджень із цього приводу. Сидіння, наприклад, саме по собі нас не вбиває, ми просто неправильно сидимо і забагато їмо.
Крім самих лише дослідження зайнятися спортом, книжка зосереджується і на всіх суміжних темах: харчування, сон, біологічні особливості людського організму.
Про автора
Деніел Ліберман – професор еволюційної біології у Гарвардському університеті; дослідник еволюції бігу та ходьби. Сам у вільний час полюбляє пробіжки.
Цитаті із книжки:
Про сучасне розуміння фізичних управ:
«Управами» сьогодні найчастіше називають добровільну фізичну активність, яку людина здійснює задля підтримання власного здоров’я та загартованості. Але як таке це явище виникло нещодавно. Наші не такі вже й далекі предки, що були збирачами та охотниками та селянами, щодня по багато годин проводили на ногах, аби роздобути достатню кількість їжі. Часом вони гралися і танцювали для розваг чи на соціальних збіговиськах, але ніхто ніколи не пробігав і не проходив по кілька кілометрів суто для здоров’я. Навіть цілюще значення слова "вправа" - відносно нове.
Про безглуздість надмірних тренувань:
Крім абсурдності бігових доріжок, наші далекі пращури також обдурили б те, що фізичну активність тепер поставлено на комерційні, промислові, а насамперед медичні рейки. Іноді ми, звісно, займаємося спортом для розваги, однак миллиони людей сьогодні платять за управи, щоб керувати вагою, запобігати хворобам і відтермінувати немічність і смерть. Фізичні вправи – це великий бізнес. Ходьба, біг підтюпцем і багато інших видів управ по суті безплатні. Проте величезні міжнародні компанії зваблюють нас витрачати купу грошей: тренувалися у спеціальному одязі, на спеціальному обладнанні та у спеціальних місцях на кшталт фітнес-клубів. Також ми платимо гроші, щоб спостерігати, як тренуються інші люди. А дехто навіть платить за привілей страждати під час марафонів, ультрамарафонів, тріатлонів та іншого екстриму, виснажливих чи потенційно небезпечних спортивних заходів. А ще за кілька тисяч доларів ви можете пробігти 240 кілометрів через Сахару. Але насамперед фізична активність стала джерелом тривоги та бентеги, бо всі розуміють, що займатися спортом корисно для здоров’я, проте більшості людей не вдається тренуватися достатньою, безпечною та приємною мірою.
Про «активне сидіння» та важливість руху в позаробочу годину:
Якщо ви відчуваєтеся винними чи турбуєтеся через те, що зараз сидите і, може, навіть сутулитесь, пам’ятайте, що ви еволюціонували, щоб сидіти так само, як бути активними. Замість демонізувати стільці й крісла та докоряти собі за сутулість чи сидіння не навпочіпки, спробуйте сидіти активніше: не будьте інертними занадто довго, безсоромно возуся на місці та не дозволяйте, щоб сидіння заміняло вам фізичні управи чи інші види фізичної активності. Такі звички запобігають хронічному запаленню, що погіршує наше здоров’я, чи зменшують його. І не зайвим буде повторити, що та страшна статистика, яку ми читаємо про сидіння, переважно ґрунтується на тому, скільки ми сидимо, коли перебуваємо не на роботі.
Сидіння на дозвіллі найкраще прогнозує смертність, і це свідчить, що соціально-економічний статус і звички робити фізичні вправи вранці, ввечері та у вихідні справляють важливий вплив на здоров’я, крім того, скільки людина сидить у будні на офісній роботі.