За межами піраміди потреб. Новий погляд на самореалізацію

Ця ж книжка розкриває ті питання, які так і не зміг свого часу розкрити Маслоу, та робить деякий перегляд оригінальної піраміди потреб. Сам Маслоу, після інфаркту, переглядав уже власну систему: бо раптом опинившись на самому низу в низці потреб, відчув, що виходить взагалі за їх межі.

Книжка вчить, як реалізуватися у такий спосіб, щоб ставити якісь значно важливіші цінності вище за потреби власного егоїстичного Я. І стати таким чином усвідомленішим, зреалізованим та значно щасливішим.

Про автора

Скотт Кауфман — психолог, ведучий подкасту The Psychology Podcast, автор колонки Beautiful Minds для видання Scientific American.

Про що ця книжка за словами автора:

У центрі уваги цієї праці — потенціал людини в площині пошуку правди, краси, зв’язку, пізнання, любові, потоку, креативності, призначення, вдячності, благоговіння та інших трансцендентних переживань, що глибоко вплелися в мереживо нашої природи. Крім того, я допоможу вам розпізнати й відрефлексувати свої найбільш незадоволені потреби, що дасть змогу зробити конкретні зміни в житті та наблизитися до повноти й трансцендентності повсякденного існування.

Про сучасний стан речей у суспільстві:

Нині надзвичайно багато хто почувається глибоко нереалізованим у цьому хаотичному й розрізненому світі, який заохочує до гонитви за грошима, владою, величчю і навіть щастям — вершиною людських прагнень. Ми видираємося на верхівку статусної ієрархії, домагаємося фінансової успішності, ба навіть подеколи почуваємося щасливими, та все одно переживаємо глибоку невдоволеність, жадаємо сильнішого зв’язку з іншими і зі своїм сумбурним «Я».

Про самооцінку:

Нерідко на самооцінку впливає похвала та прийняття з боку інших, причому ця тенденція ніколи повністю не зникає, хай яким надійним було б наше почуття самоповаги. Як зауважили науковці Ромін Тафароді та Вільям Свонн-молодший, «на жодному етапі розвитку ми не втрачаємо чутливості до морального осуду цікавих для нас людей.

Як соціальні істоти, ми не можемо утриматися від зазирання в дзеркало, яке тримають перед нами, навіть якщо не довіряємо побаченому там». І все-таки що глибше в нас закарбовується думка про самоповагу, то до меншої міри інші люди впливають на наше сприйняття себе.

Про різні види любові:

Маслоу чітко розмежовував «любов, що виходить із потреби» та «любов, не зумовлену потребою». Першу він назвав «Д-любов’ю» (дефіцитарною любов’ю), а другу — «Б-любов’ю» («любов’ю до буття іншої людини»). За спостереженням Маслоу, якщо Д-любов можна задовольнити, то до Б-любові взагалі неможливо застосувати таке поняття. Тим, хто відчуває останню, не потрібно одержувати любові — хіба що «в стабільних невисоких дозах для підтримки життєдіяльності, причому протягом певного часу такі люди навіть можуть прожити без цього».

Б-любов пов’язана не з потребою, а з обожнюванням. Вона не жадає насичення і зазвичай росте, а не зникає. Тож Б-любов переважно дарує більшу втіху, адже має невід’ємну внутрішню цінність (вона цінна не тим, що допомагає досягнути якоїсь іншої мети). Маслоу написав: «Поза жодним сумнівом, Б-любов — більш насичене, високе, цінне та суб’єктивне переживання, ніж Д-любов (яку також устигли пізнати всі люди, здатні до Б-любові)».